У загальному складі матеріалів, що походять з розкопок на території Десятинної церкви, дана підбірка є однією з найчисленніших. На жаль, доводиться констатувати, шо на сьогодні неможливо встановити співвідношення більшості предметів з конкретними об'єктами або з точними ділянками дослідженої зони (виняток становлять матеріали з поховальних комплексів, яким присвячено окрему статтю іншого розділу). І якшо на момент проведення робіт трудноті створювало пошкодження культурного шару різночасовою забудовою, то нині ситуація ускладнена втратою більшої частини документації. а також роздрібного етикетажу, який дозволив би співвіднести речові матеріали з даними польових щоденників. З огляду на це. предмети доцільніше розглядати групами, згідно з їх основними функціональними ознаками.
Досить цілісну й об'ємну групу становлять ножі, які за формою клинка поділяються на два традиційних види кількісно переважають ножі з вигнутими спинкою та лезом, трохи менше екземплярів з прямою спинкою та криволінійним лезом. При уважному розгляді нерівномірно відшарованих корозійних напластувань можна дійти висновку про приблизно однакову кількість клинків з центральним сталевим сердечником та з навареним сталевим лезом. У перетині більшість ножів клиновидна; частину знахідок з рівномірною товщиною полотна клинка, іноді – з фігурним або підтрикутним вістрям та з заклепочними отворами на черенку можна впевнено віднести до матеріалів, пов'язаних з хронологічно пізніми об'єктами.
В Гнёздовском некрополе находки тканей из волокон шерстяных, льняных и шелковых немногочисленны. При кремации — господствующем погребальном обряде X в. — текстильные изделий почти полностью уничтожались огнем, при имеющей место ингумации они разрушались большей частью от длительного пребывания в земле.
Среди более 1000 исследованных к настоящему времени курганов в Гнёздове не менее 10 содержит остатки различных тканей. Незначительные кусочки тонкой ткани сохранились в одном из курганов, раскопанном М. Ф. Кусцинским (Кусцинский, 1883. С 5; ГИМ, urn. № 80135). Обрывки шерстяных и холщовых тканей отмечены в коллекции из раскопок С. И. Сергеева (Спицын, 1905. С. 54; ГИМ tте. Ж 42536). Имеются сведения и о находках различных, в основном, видимо, шерстяных, тканей в девяти камерных погребениях, исследованных Смоленской археологической экспедицией МГУ под руководством Д.А.Авдусина (Авдусин, 1970. С. 274; Авдусин, Пушкина, 1989; Каменецкая., 1991. С. 165-172).
Дослідники історії костюму відзначають, що одяг можна вивчати за кількома групами джерел. А.О. Ієрусамлимська з цих джерел виділяє чотири групи письмові свідчення, художні зображення: етнографічні та археологічні.
До письмових джерел варто віднести літописні повідомлення, економічні і політичні документи, сучасні матеріалам, що вивчаються, повідомлення мандрівників, письменників відповідної історичної епохи. Та, на жаль, ці джерела інформації завжди дають достатньо детальні відомості для фахового аналізу. Те, що в давні и було зрозуміле всім, не обов'язково зрозуміле нашим сучасникам, — давні назви одягу, тканин, навіть місцевостей викликають різночитання і тривалі дискусії, а деякі деталі, наприклад, крій костюму, спосіб носіння окремих його елементів, взагалі залишаються не висвітленими.
Зображення одягу на різних пам'ятках монументального і прикладного мистецтва, мініатюрах для більшості дослідників є головним джерелом їхньої роботи. Але і цей вид джерел не може надавати стовідсотково істинної інформації Консерватизм художньої традиції, намагання наслідувати іноземні зразки, — це все, що спотворює відомості, які доносить до нас зазначена група джерел. До речі, для Сходу ні джерела не є інформативними також через існування мусульманської мистецької традиції, то забороняла зображення людини.
На жаль. етнографічні лані виносяться до часу, що значно ближчий до нас, ніж до епохи, яка здебільшого цікавить дослідників. Відомо, то костюм змінюється не тільки в просторі, а й у часі. Тому до джерел такого типу теж необхідно ставитися надзвичайно обережно.
В научный оборот вводится часть материалов из практически неопубликованного ранее катакомбного погребения, исследованного профессором Ю. А. Кулаковским в 1891 г. на Госпитальной улице г. Керчи. В настоящее время основная часть находок из этого погребения находится в фондах Государственного исторического музея (Москва) и лишь некоторые – в Государственном Эрмитаже (Санкт-Петербург). Одной из наиболее интересных находок являются остатки одного, а возможно, и двух панцирей. Панцирь был изготовлен из пластин семи типов, большая часть которых имеет вырезные или фигурные края. По конструкции и наличию декоративных вырезов у пластин этот доспех находит наибольшие аналогии в аварских материалах Центральной и Восточной Европы. Однако он, несомненно, связан и с кругом многочисленных археологических находок и изображений подобного доспеха на территории Центральной и Средней Азии, имеющего центральноазиатское происхождение. Доспех, как и само катакомбное погребение, могут быть датированы второй половиной VI-началом VII в., т. е. относятся к заключительной волне эпохи Великого переселения народов.