Антропоморфна фігурка із Засулля-Мгару

   |  Страница создана: 11-08-2018  |  Просмотров: 81
загрузка...
 

Це оригінал статті. Переклад російською розміщено тут.

Антропоморфні зображення та фігурки є досить непересічним явищем у матеріальній культурі. Саме тому подібні вироби завжди привертали увагу дослідників — археологів, мистецтвознавців, культурологів (Афанасьев 1976, с. 130; Аксенов, Хоружая 2008; Чаусидис 2010; 2013; Брилева 2012).

Серед низки речей епохи раннього середньовіччя, які були виявлені на теренах Полтавської області за останній час (Володарець-Урбанович 2015, рис. 11), була антропоморфна фігурка, що знаходить аналогії серед виробів із території Криму та Передкавказзя. Дана стаття присвячена саме аналізу цієї знахідки.

* Висловлюю щиру вдячність співробітникам Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського Л.М. Луговій та І.С. Мельниковій за можливість ознайомитися із фондовими та експозиційними матеріалами, а також І.О. Гавритухіну, М.С. Гаджи-єву, В.І. Баранову, О.С. Яшній, О.С. Дзнеладзе та О.А. Красноперову за надані матеріали, консультації та зауваження.

Навесні та влітку 2011 р. Полтавська експедиція ДП НДЦ «ОАСУ» Інституту археології НАН України за участю співробітників ЦОДПА провела археологічні обстеження на ділянці із реконструкції автомобільної дороги Київ—Харків—Довжанський (197-213 км) напроти с. Засулля, на території Лубенського району, загальною площею 20 га.

У процесі роботи було обстежено поселення та ґрунтовий могильник в уроч. Дубина І, відкриті ще в кінці 1980-х рр. Пам’ятки займають піщане дюноподібне підвищення в заплаві, що має округлу форму і здіймається на 2,2-2,8 м над літнім рівнем води в навколишніх старицях р. Сула на її лівому березі. Виявлено металеві прикраси та кілька фрагментів ліпної кераміки пеньківської культури. Знахідки передані до Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського (Сидоренко, Супруненко 2012, с. 400-402; Супруненко 2012, с. 131).

Рис. 1. Знахідка антропоморфної фігурки із Засулля-Мгару

Бронзовий амулет являє собою стилізовану фігурку людини з обламаною нижньою частиною. Він має овальний виступ голови людини із зображенням волосся, підпрямокутний виступ плечей із позначеними руками. На зворотному боці голови є виступ петлі з отвором, куди продіте кільце бронзового дроту. Довжина збереженої частини 2,7 см, ширина 1,9 см, максимальна товщина 0,3 см, діаметр дроту кільця 0,2 см (рис. 1). Інвентарний номер — ПКМ 86913, А 13073.

Фігурка належить до чорноморсько-кавказьких виробів1 VI-VII ст. (Гавритухин 2004, с. 210) — Ковалевська/тип 1 — невеликі бронзові чи срібні односторонні фігурки із середньою висотою 4,50 + 0,19 см, шириною 1,8 + 0,1 см. Зображення чоловіче оголене, фалічне. Голова округла чи в конічному головному уборі. Риси обличчя відсутні або схематичні. Плечі прямі, тулуб витягнутий, прямокутний. Лінія ніг повторює лінію рук. Ноги частіше із виділеними ступнями. Вушко для підвішування розміщене зі зворотного боку (Ковалевская 1983, с. 44-45, рис. 1, 1-4). Всі знахідки доволі індивідуальні.

Подібні знахідки виявлені на пам’ятках Передкавказзя та Криму. Різні каталоги таких виробів опубліковано І.Т Кругловою, В.Б. Ковалевською, Д.Б. Шеловим та Г.В. Мастиковою.

Низка фігурок походить із території Передкавказзя: могильники Лермонтовська Скеля 2, поховання 13 (рис. 2, 1; Мастикова 2009, с. 82-83, рис. 87, 1, табл. 145, 6), Пашковський 1, поховання 20.8 1927 р. та поховання 3 1936 р. (рис. 2, 2, 4а, 4б; Покровский 1936, с. 159-169; Ковалевская 1984, с. 103-107)2, Мокра Балка, катакомба 4 1969 р. (рис. 2, 3а, 3б; Ковалевская 2005, рис. 91) та Чмі 1, поховання 4 (рис. 2, 5; Абрамова 1997, рис. 4, 14), на річці Подсумок, зруйнована катакомба 1937 р. (рис. 2, 7), що неподалік Кисловодська (Ковалевская, 1983, с. 44-45, рис. 1), околиці Кисловодська (рис. 2, 8) та городище Орджонікідзе (рис. 2, 6). У Передкавказзі відома ще одна антропоморфна фігурка епохи раннього середньовіччя, що походить із скарбу, виявленого на городищі Урцекі (Гаджиев 2002, с. 102, рис. 44, 5), розташованого поблизу міста Ізбербаш. Однак вона досить відрізняється від інших знахідок — двонога.

Знахідки антропоморфних фігурок
Рис. 2. Знахідки антропоморфних фігурок:
1 — Лермонтовська Скеля 2, поховання 13; 2 — Пашковський 1, поховання 3 1936 р.; За — Мокра Балка, поховання 4-К (за Ковалевская 2005); 3б — Мокра Балка, поховання 4-К (за Ковалевская 1983); 4а — Пашковський 1, поховання 20.8 1927 р. (за Покровский 1936); 4б — Пашковський 1, поховання 20.8 1927 р. (за Ковалевская 1983); 5 — Чмі 1, поховання 4; 6 — Владикавказ (Орджонікідзе); 7 — околиці Кисловодська, р. Подсумок; 8 — околиці Кисловодська; 9а, 9б — Айвазовське; 10 — Чуфут-Кале, склеп 118; 11 — Тірітака; 12— 14 — Херсонес; 15-19 — Боспор (15 — склеп 87 (34) 1909 р.; 16,17 — зруйноване дитяче поховання; 18 — придбання К.Е. Думберга; 19а — склеп 52 (за Кругликова 1957); 19б — склеп 52 (за Засецкая 2003); 20,21 — склеп 78; 22 — Карши-Баїр І, склеп 5, поховання 2; 23 — коса Білосарайська, Ялта; 24 — Танаїс; 25 — Філіпповська; 26 — Цімлянська; 27— розвіяне поховання могильника Косасар 2; 28 — околиці городища Кескен-Куюк-кала; 29 — поховання 2 кургану 422 могильника Алтинасар 4о, 30 — Олексіївка, 31 — Танаїс, поховання 138. 10-14, 20, 21, 25, 26, 30 — без масштабу

Такі знахідки відомі на теренах Криму — Айвазовське (рис. 2, 9а, 9б; Кругликова 1957, с. 254-257, рис. 1, 3; Баранов 1990, с. 18-19), Чуфут-Кале, склеп 118 (рис. 2, 10, Кропоткин 1965, с. 108-115, рис. 44, 6), Тірітака (рис. 2, 11; Гайдукевич 1958, с. 172, рис. 27), дві втрачені знахідки із Киз-аульського некрополя (Гайдукевич 1958, с. 203-204), із Сююр-Таші, дитячого склепу 1897 р. (Шкорпил 1898, с. 10-11) та 3 екземпляри із Херсонесу (рис. 2, 12-14; V АС в Тифлисе... 1882, табл. VIII), із могильника Карши-Баїр І, склеп 5, поховання (рис. 2, 22; Ушаков 2010, с. 96, рис. 74, 7), на Боспорі3 (загалом 8 екземплярів): дві знахідки зі склепу 78 1907 р. (Шкорпил 1910, с. 32-33), по одній знахідці із катакомби 52 (3) 1909 р. (Шкорпил 1913, с. 19), із склепу 87 (34) 1909 р. (Шкорпил 1913, с. 31) та дві із зруйнованого дитячого поховання (Шкорпил 1913, с. 31, прим. 1) із могильника Глиніще, одна із придбання К.Е. Думбергом (рис. 2, 15-21; Засецкая 1998, с. 394-478, табл. XV, 6; XVI, 1; 2003, с. 37-38, табл. 17, 5-7)4.

Відомі такі вироби і на берегах Азовського моря — коса Білосарайська, неподалік селища Ялта Донецької області (рис. 2, 23; Міхін 1972, с. 95-96)5, Олексіївки (Тарасенко, гл. 4, рис. 4.2., 1), Танаїс (рис. 2, 24) та поховання 138, Танаїського некрополю (Арсеньева 1977, табл. ХХХІ, 12) та три знахідки із Іллічівського городища на Фонталовському півострові (Шелов 1984, с. 241-246; Гавритухин, Паромов, 2003).

Виявлені подібні амулети в Нижньому Подонні — із околиць станиці Філіпповська (рис. 2, 25; Попов, с. 151, № 1931, табл. 12, 3) та із балки Простільної біля хутора Типохина в околицях станиці Цімлянська (рис. 2, 26; Попов, с. 114-115, № 1586, с. 151, № 1930), хоча остання «двонога».

Низка подібних знахідок походить із Східного Приаралля, на джетиасарських пам’ятках (рис. 2, 27-29) — поховання 2 кургану 422 могильника Алтинасар 4о, із розвіяного поховання могильника Косасар 2 та із околиць городища Кескен-Куюк-кала (Левина, Чижова 1995; Левина 1996, с. 246-247, рис. 169, 4, 6, 10; Вайнберг 1999, с. 186), хоча ці знахідки «двоногі», але з широко розставленими ногами. Слід зазначити, що серед старожитностей цієї культури є антропоморфні пряжки, що за стилістикою дуже подібні до досліджуваної групи фігурок, та фігурки із схрещеними на грудях руками. Присутні різні антропоморфні зображення наліплені на посуд.

Загалом картографування знахідок вказує на поширення подібних виробів в Передкавказзі, в Криму та на узбережжі Азовського моря. Багато таких прикрас знайдено в Кисловодській улоговині та на околицях Владикавказу (Орджонікідзе та Чмі). Значна колекція схожих знахідок (8 екземплярів) походить із Боспору (рис. 3).

Рис. 3. Карта знахідок антропоморфних фігурок із петлею на звороті на теренах Передкавказзя, Криму та Нижнього Дону: 1 — Лермонтовська Скеля 2; 2 — Пашковський 1; 3 — Мокра Балка; 4 — Чмі 1; 5 — Владикавказ (Орджонікідзе); 6 — околиці Кисловодська, р. Подсумок; 7 — околиці Кисловодська; 8 — Сююр-Таше; 9 — Чуфут-Кале; 10 — Айвазовське; 11 — Боспор; 12 — Херсонес; 13 — Тірітака; 14 — Киз-аул; 15 — Карши-Баїр І; 16 — коса Білосарайська; 17 — Танаїс; 18 — Іллічівське городище; 19 — станиця Цімлянська; 20 — станиця Філіпповська; 21 — Олек-сіївка, 22 — Засулля-Мгар

Хронологія цих виробів залишається досить дискусійною. Не зважаючи на те, що за цими виробами утвердилася назва «гунський амулет», більшість знахідок із Передкавказзя відомі у комплексах постгунського часу (Ковалевская 1983, с. 45; 1981, с. 87, рис. 64, 1, 10, 11, 12, 30, 46, 56; Мастикова 2009, с. 83), зокрема, у дитячих чи жіночих похованнях. Визначення хронології комплексів із Криму досить проблематична через відсутність належної польової документації та публікацій за комплексами. І.Т Круглікова датувала знахідки із Криму IV-V ст.6 і вважала, що амулети належать племені боранів (Кругликова 1957). А.К. Амброз визначав хронологію знахідок із Керчі та Кавказу в межах середини — другої половини VII ст. (Амброз 1989). С.В. Ушаков вважає, що подібні вироби побутують у сармато-аланів у VI-VII ст. (Ушаков 2010, с. 96)7.

Рис. 4. Карта знахідок антропоморфних фігурок із петлею на звороті на теренах Приаралля: 1 — Косасар 2; 2 — Кескен-Куюк-кала; 3 — могильник Алтинасар 4о

Загалом, крім чорноморсько-кавказької групи, на теренах Східної Європи відомі ще принаймні дві традиції антропоморфних фігурок — це волжсько-приаралська (із схрещеними на грудях руками) (Левина 1996, с. 243-251; Гавритухин 2004, с. 210) та «мартинівська» (Щеглова 2006, с. 146-171)8. Відособлена від них — знахідка із Трубежанів (Приходнюк 1998, с. 60, рис. 76, 9), у якої петля розташована на голові чоловічка.

Знахідка із Засулля-Мгару засвідчує контакти слов’ян Дніпровського Лівобережжя із населенням Передкавказзя чи Криму. Іншими свідченнями подібних контактів із Передкавказзям є гончарні центри у балці Канцерка та Мачухах (Володарець-Урбанович 2012, с. 128-139; 2014, с. 51-59; Володарец-Урбанович 2013, с. 162-167), що мають північнокавказьке походження, знахідка північнокавказької дво-пластинчатої фібули із балки Яцева (Приходнюк 1998, рис. 66, 3; Мастикова 2013, с. 271-272, рис. 1, 6), фібули серії «Новоселиця» (Кашкин, Родинкова 2010, с. 86; Володарець-Урбанович 2015, с. 98-100, рис. 11)9, поховання біля с. Мохнач (Аксенов, Бабенко 1998) (форма поховальної споруди — катакомба) та парне поховання із Разінькового (елементи поховального обряду, поховальний інвентар) (Мастикова 2012; Обломский, Родинкова 2014)10 (рис. 5).

Рис. 5. Карта поширення «передкавказьких» впливів в ареалі слов’янських культур. Умовні позначення: І — гончарні центри; ІІ — північнокавказька двопластин-чата фібула з напівкруглою голівкою; ІІІ — фібули серії «Новоселиця»; IV — поховання із північнокавказькими елементами. Пам’ятки: 1 — Канцерка; 2 — Мачухи; 3 — балка Яцева; 4 — Ковалі; 5 — Новоселиця; 6 — Гайдар; 7 — Мохнач; 8 — Разіньково; 9 — Суджа-Замостье

Низка речей з території Західного Кавказу має слов’янське походження (рис. 6, 7). А.А. Єгорейченко вказує на те, що серед матеріалів цебельдинської культури є близькі аналогії дніпровським двоспіральним (очковидним) підвіскам (Егорейченко 1991; Родинкова 2008). На могильнику «Лєнінскій путь» виявлено дві трапецієподібні та одна квадратна підвіски, що знаходять аналогії серед речей, що належать до першої хронологічної групи скарбів за О.О. Щегловою (Щеглова 1990, с. 162-204; Корзухина 1996, с. 395-420; Гавритухин, Пьянков 2003, с. 198; табл. 73, 24-26). На жаль, типологія трапецієподібних підвісок взагалі не розроблена, що ускладнює пошук аналогій. Знахідки із могильника «Лєнінскій путь» можна віднести до категорії простих (за формою), із округлою голівкою, орнаментованих півкулями по центру та рядом пресованих крапок по краю. Аналогічні вироби походять із Козіївсько-Новоодеського (6 екз.) (Корзухина 1996, табл. 53, 3, 4, 8, 9, 10, 19), Суджаць-кого (3 екз.) (Корзухина 1996, табл. 67, 4, 5) та Трубчевського (Приходнюк, Падин, Тихо-нов 1996, рис. 7, 9; 8, 16) скарбів, із поселення празької культури Лука-Врубливецька (Тиханова 1971, с. 10-11; рис. 3; Приходнюк 1975, с. 102; табл. ХХХІ, 8), із могильника пеньківської культури на о-ві Сурський (4 екз.) (Корзухина 1996, табл. 115, 4б-е), із Полтави (знахідка 2014 р.)11 та на могильнику Лу-чисте, склеп 59, шар 3, поховання 9 (Айбабин, Хайрединова 2014, табл. 101, 8). А от квадратну підвіску можна віднести до типу «Козіївка-Нова Одеса». Аналогії походять із Козіївсько-Новоодеського (Корзухина, 1996) скарбу та з комплекса кола «мартинівки» з Полтави (знахідка 2014 р.) на Дніпровському Лівобережжі, із могильника Лучисте, склеп 54, шар 3, поховання 16 та склеп 59, шар 3, поховання 9 (?) (Айбабин, Хайрединова 2014, с. 74, 83; табл. 66, 4; 101, 1-4) в Криму12.

Карта знахідок слов’янського походження в Криму та Передкавказзі
Рис. 6. Карта знахідок слов’янського походження в Криму та Передкавказзі. Пам’ятки: 1 — Лучисте; 2 — Суук-Су; 3 — Скелясте; 4 — «Бакинський овраг»; 5 — Чуфут-Кале; 6 — Боспор; 7 — «Лєнінскій путь»; 8 — Алмалик-Дере; 9 — Херсонес

Щодо зв’язків Дніпровського Лівобережжя та Середнього Подніпров’я із Кримом, то таких свідчень доволі багато. Це знахідки дніпровських фібул та інших деталей убору на ранньосередньовічних могильниках Криму (Суук-Су, Чуфут-Кале, Лучисте, «Баклінський овраг», Скелясте, Боспор, Алмалик-Дере) (Айбабин, Юрочкин 1995; Гавритухин 1996; Хайрединова 1998; Щеглова, Родинкова 2003; Родинкова 2004; 2006; 2006а; Курта 2011; Maczynska, Urbaniak, Jakudczyk 2011)13 (рис. 6).

На теренах Середнього Подніпров’я та Дніпровського Лівобережжя відома серія речей кримського походження (Гавритухин 1997). Слід також наголосити, що із Засулля-Мгару походить пальчаста фібула, що належить до керченських прикрас — тип Керч, підгрупа А, вид IV, підвид IVв, варіант 4 або підвид IVа, варіант 3 за Х. Кюном (Засецкая 1998, с. 406-407; Володарець-Урбанович 2015а, с. 93-94).

Поруч в околицях с. Піски виявлено пряжку типу «Сіракузи». Датуються такі знахідки кінцем VI-VII ст. та знаходять аналогії серед старожитностей Криму, Кавказу та Європи (Schulze-Dorrlamm 2002, p. 171-179; add. 62). Представницька колекція подібних прикрас походить із теренів Передкавказзя та Таманського півострова (Чир-Юрт, Мокра Балка, Борисово, Гай-Кодзор, Дюрсо та на «Східній Тамані») та в Криму (Керч, Херсонес, Ески-Кермену, Суук-Су, Лучисте, Скелясте, Чуфут-Кале, Аромат, М. Садове, Сахарна голівка, «Баклінський овраг», Узен-Баш) (Володарець-Урбанович 2016). Тож не виключено, що знахідка із Пісків може мати кримське чи перед-кавказьке походження.

Безперечно, інтерес до подібних знахідок не вщухає. Нагальним залишається створення детального каталогу виробів, що дозволить розробити їх нову типологічну схему. А повне видання комплексів, у яких виявлено дані вироби, допоможе відповісти на питання щодо хронології побутування амулетів.

 

Примітки

 

1. Крім власне металевих виробів є досить схожі зображення на посудинах із Херсонесу (V АС в Тифлисе... 1882, табл. VIII) та із катакомби 11 могильника Мокра Балка (Ковалевская 1983, рис. 2, 14).

2. Знахідки із могильників Пашковський 1 та Мокра Балка в різних публікаціях прорисовані по-різному. Не маючи змоги перевірити правильність рисунку та самої знахідки у таблиці аналогій наведено обидва зображення. Хоча за фотографією знахідки із Мокрої Балки (Ковалевская 1983, рис. 2, 1) можна припустити, що прорисовка із першої публікації (Ковалевская 1983, рис. 1, 3) неправильна.

3. Усі матеріали із Боспору походять із дореволюційних розкопок та придбань колекціонерів. Більшість знахідок були опубліковані В.В. Шкорпилом на початку ХХ ст., однак описані виключно словесно, без зображень. Публікація прорисовок належить І.Т. Кругликовій та І.П. Засецькій. Причому досить часто одна знахідка прорисована по-різному у різних авторів. Так І.Т. Круглікова подає одну знахідку із склепу 52 (Кругликова 1957, рис. 2, 6). І.П. Засецька із цього ж комплексу публікує знахідку, у якої чітко видно отвір «внизу живота» (Засецкая 2003, табл. 17, 5), що відсутній на зображенні, яке подає І.Т. Круглікова (Кругликова 1957, рис. 2, 6). Натомість отвір проглядається на знахідці, що виявлений у склепі 87 (Кругликова 1957, рис. 2, 1). Обидві знахідки за іншими ознаками (риси обличчя, зачіска, лінії на плечах) досить подібні.

4. Більшість знахідок зберігаються у Державному історичному музеї у м. Москва. Слід лише сподіватися на найскорішу появу повного видання каталогу таких знахідок із прорисовками та фотографіями.

5. Імовірно, походить із зруйнованого дитячого поховання, що належало аланському населенню Північного Приазов’я (Тарасенко, гл. 4).

6. І.Т. Круглікова датувала їх переважно за знахідками монет у комплексах (про монети як хроноіндикатор див.: Комар 2010; 2011).

7. Найраніші знахідки, що за формальними ознаками належать до досліджуваних підвісок (бронза Алексеева/тип 19), походять із сарматських та пізньоскіфських поховань на могильниках Криму (Алексеева 1982, с. 24-25, табл. 41, 1-19) — Усть-Альминський некрополь (Дашевская 1991, табл. 70, 28; Высоцкая 1994, с. 128; Пуздровський 2013, с. 65, рис. 2, 10), Східний могильник Неаполя Скіфського (Сымонович 1983, с. 98-99, табл. XLV, 1-4), Нейзац (Стоянова 2011, с. 123; Храпунов 2011, с. 40, рис. 35, 19-23) та ін. Можливо, що ранньосередньовічні знахідки походять саме від цих прикрас.

8. До каталогу О.О. Щеглової можна додати знахідку із Ескі-Кермену (Айбабін 2011, с. 89-90) та Куйбишева (Тараненко, гл. 4, рис. 4.2, 7). Слід наголосити, що І.О. Гавритухін пропонує знахідку із Мощенок віднести в окрему серію (Гавритухин 2004, с. 210). Між іншим, остання подібна до однієї із фігурок із «Гляденівського кострища» із околиць м. Перм (Круглова 1975, с. 256, рис. 2, 8).

9. Зокрема, В.Є. Родінкова вважає, що прототипами фібул серії «Новоселиця», були вироби із Північно-Східного Причорномор’я, можливо району Дюрсо (Кашкин, Родинкова 2010, с. 86), де двопластинчасті фібули із близькими за формою щитками побутують до VI ст. (Дмитриев 1982; 2003, табл. 80, 8-10; Амб-роз 1982).

10. До аланських поховань аварського періоду Е.Н. Тарасенко відносить зруйнований комплекс VI-VII ст. із Ново-Григорівки, не наводячи жодних доказів на користь його етнічної приналежності (Тарасенко, гл. 4, рис. 4.3, 1,2). Однак більшість дослідників датують цей комплекс серединою — другою половиною V ст. (Гавритухин 2004, с. 214, рис. 2, 10; Мастыкова 2008, с. 368, рис. 2; Швецов 2010, с. 93-94, рис. 1). Більшість речей із поховання знаходять аналогії із могильників Криму.

11. Розкопки по вул. Жовтневій 5-А. Матеріали готуються до публікації. Висловлюю щиру вдячність О.Б. Супруненку за можливість ознайомити із знахідками та використати їх.

12. Слід відмітити, що В.С. Аксенов знахідку із могильника Верхній Салтів, катакомба 24 також відносить до категорії даних прикрас (Аксенов 2010, с. 74; рис. 1, 12). Однак, вона суттєво відрізняється від інших знахідок і навряд чи належить до досліджуваного кола виробів.

13. До кола слов’яно-боспорських зв’язків можна віднести і знахідку орлиноголової пряжки із колекції О.О. Бобринського, що зберігається у Державному Ермітажі (Шаблавина 2010).

 

 Автор: Володарець-Урбанович В.Я. Антропоморфна фігурка із Засулля-Мгару // Археологія, 2016, № 1


 
загрузка...