Фібули V - першої половини VIІI ст. з Полтавщини (знахідки початку 2000-х років)

   |  Страница создана: 20-04-2018  |  Просмотров: 233
загрузка...
 

Переклад на російську муову розміщено тут.

Фібули епохи раннього середньовіччя півдня Східної Європи завжди були у центрі уваги дослідників (Родинкова 2011, с. 240-242). Тим і обумовлений особливий інтерес до нових знахідок. Зокрема, на теренах Полтавської обл. виявлено фібули поблизу сіл Малий В’язівок, Павлівка, Шедієве (2 екз.), Засулля-Мгар (3 екз.), Батьки та Ковалі (2 екз.) (рис. 1; 2). Саме їх аналізу і присвячено статтю.

* Висловлюю щиру вдячність Л.М. Луговій та І.С. Мельниковій (Полтавський краєзнавчий музей ім. Василя Кричевського), М.Г. Безсмольній (Комсомольський історико-краєзнавчий музей), І.І. Коросту та О.М. Ша-порді (Історико-культурний заповідник «Більськ») за можливість ознайомитися із фондовими й експозиційними матеріалами, О.О. Щегловій, В.Є. Родінковій та І.О. Гавритухіну за надані консультації та зауваження, а також В.В. Шерстюку за можливість опублікувати знахідки з Ковалів.

Складна антропозооморфна фібула з Малого В’язівка

У 2005 р. О.В. Сидоренко, співробітник Полтавської археологічної експедиції ДП НДЦ «ОАСУ» ІА НАН України, в уроч. Дрібне (Дробне) поблизу с. Малий В’язівок виявив антро-позооморфну фібулу, декілька фрагментів ліпної кераміки та уламок золотоординського дзеркальця (Сидоренко, Супруненко 2005; Супруненко, Артем’єв, Маєвська 2005, с. 10-11; Куриленко, Приймак 2006). Знахідка виявлена у верхній частині схилу яру, що глибоко перерізав плато правого корінного берега р. Сула, і є водозбором струмка В’язівок — лівої притоки р. Сліпород (басейна р. Сула) (Володарець-Урбанович, Сидоренко 2012, с. 203). Фібула зберігається у фондах Історико-культурного заповідника «Більськ».

Відлита з мідного сплаву фібула належить до антропозооморфних, у неї пара голів звірів (копитних тварин?) з’єднані з основою трикутного щитка, а нижче — перетинками з верхнім зрізом ніжки, що завершується порівняно великою, дуже стилізованою голівкою тварини або людини. На полях міститься вісім прорізів (один із нижніх отворів деформований по нижньому краю). На звороті цілими залишилися дві невеликі петлі та вісь для кріплення залізної голки (не збереглася) з пружиною. На ніжці зі зворотного боку є нервюр, що розширюється до нижньої її частини. Подібні нервюри виявлені на обороті шаблонів фібул із Козіївсько-Новоодеського скарбу, на фібулах з поховання 280 з Данчень (Рафалович 1986, с. 27, табл. XIV; Курта 2011, с. 173), Василівки (Щербань 2000, с. 82, рис. 3) та пов’язані з литтям фібули в двосторонній матриці для закріплення середньої частини виробу, найбільш схильної до зламу (Шаблавина 2004; рис. 2, 1). Розміри фібули — 10,3 x 4,1 см, розміри верхньої голівки — 1,2 см, нижньої — 1,5 x 1,8 см, ширина щитка посередині — 3,7 см. Інвентарний номер — КВ-621, А-339/1.

Карта знахідок нових фібул VI - початку VIII ст. з території Полтавщини
Рис. 1. Карта знахідок нових фібул VI - початку VIII ст. з території Полтавщини. Умовні позначення: I — складна антропозооморфна фібула Родінко-ва/тип ІІ.2; II — проста антропоморфна фібула Родінкова/тип І.2; III — пальчаста фібула з каймою із пташиних голів, підтипу семиголових, серії Б та варіанта Майорки за В.Є. Родінковою; IV — пальчаста фібула дніпровського типу; V — широкоплатівко-ва фібула Гавритухін/тип 2б; VI — фібула типу Керч, підгрупа А, вид IV; VII — мала неорнаментована пальчаста фібула Гавритухін/тип Пергамон — Бухарест — оз. Тей, підтип неорнаментованих, серія А; VIII — фібула перехідна від двопластичної до пальчастої; ІХ — фібула серії «Новоселиця». 1 — Малий В’язівок; 2 — Павлівка; 3 — Шедієво; 4 — Засулля-Мгар; 5 — Батьки; 6 — Ковалі

Ця фібула належить до Приходнюк/ тип VI—Д (Приходнюк 1998, с. 15; 2000, с. 57; 2001, с. 222; 2005, с. 38, рис. 33, 3; 35, 3-5, 7; 39, 2; 40, 1-4; 41, 5; 42, 2) чи до Родінкова/ тип ІІ. 2 — складні антропозооморфні (Родинкова 2006а, с. 53). А.В. Скиба відносить подібні знахідки до типу зооморфних (Скиба 2011, с. 20-21; 2011а).

Найбільше аналогій (щонайменше 12 цілих і фрагментованих екземплярів) походять з Пастирського городища (Приходнюк 2005, с. 38), що може вказувати на ймовірне місце виготовлення таких прикрас. Окремі екземпляри походять із Тростянця (Корзухина 1996, с. 355, табл. 107, 8), Дежків (Дешки) (Приходнюк 1998, с. 151, рис. 65, 4), Тимченок (уроч. Таранцево) (Берестнев, Любичев 1991, рис. 1), Любівки (хут. Лісовський) (Сибилев 1926, с. 9, табл. ХХХІ, 9; Корзухина 1996, с. 420, табл. 107, 8), Стеблева (?) (Корзухина 1996, с. 368-369), з району Черкаського та Чигиринського повітів на півдні Київської губернії (Parczewski 1991; Корзухина 1996, табл. 15; 28; 32; 55; 57; 70; 73; 102; 131; Приходнюк 2005, с. 38; Родинкова 2006а, с. 51-53) та з Кочетокського могильника, уроч. Сороков яр (повідомлення В.І. Квіт-ковського) (рис. 3, А).

Картографування вказує на те, що більшість знахідок таких фібул концентрується в одному регіоні — Середньому Подніпров’ї (рис. 3, Б). Хоча знахідки з Малого В’язівка, Любівки та ін. свідчить про поширення цих фібул і на Лівобережжі. Можливо, це явище пов’язане з міграцією незначної частини жителів Пастирського городища або ж внаслідок торговельно-обмінних відносин. Підтвердженням таких зв’язків можуть слугувати знахідки гончарного посуду пастирського типу (Володарець-Урбанович 2010, с. 71-72; Володарець-Урбанович, Скиба 2011, с. 34-46).

Знахідки фібул VI - початку VIII ст. з території Полтавщини
Рис. 2. Знахідки фібул VI - початку VIII ст. з території Полтавщини: 1 — Малий В’язівок; 2 — Павлівка; 3-4 — Шедієво; 5-7 — Засулля-Мгар; 8 — Батьки; 9-10 — Ковалі

Подібні фібули побутують наприкінці VII - на початку VIII ст. (Амброз 1993, рис. 3; Приходнюк 2005, рис. 97; Родинкова 2006а, рис. 1). Зокрема, на таку хронологію вказує той факт, що подібні знахідки не виявлені в складі скарбів першої хронологічної групи, але трапляються в складі скарбів групи ІІ а (Щеглова 1990, с. 169; Гавритухин, Щеглова 1996, с. 54-55). Слід відмітити, що поховання 21 із Старо-Салтівського могильника, де знайдено антро-позооморфну фібулу (Родінкова/тип ІІ. 1 чи Приходнюк/тип VI—Є), В.С. Аксенов датує серединою/третьою чвертю VIII ст. (Аксенов 2010, с. 73, рис. 1, 1-9). Отже, хронологію таких фібул, вірогідно, можна «продовжити» на всю першу половину VIII ст.1

1 На салтівських пам’ятках у закритих комплексах (похованнях) виявлено низку слов’янських речей, що знаходять аналогії серед речей, що входили до складу скарбів першої та другої хронологічної групи за О.О. Щегловою (Аксенов 2010). А ось хронологія цих комплексів більше ніж на півстоліття різниться із часом випадіння слов’янських скарбів.

Антропозооморфна фібула з Павлівки

Восени 2007 р. співробітниками Комсомольського історико-краєзнавчого музею та ЦОД-ПА неподалік від с. Павлівка, на лівому березі Дніпра, на мису поблизу гирла р. Сухий Кобелячок, у зоні розмиву, виявлено поодинокі уламки ліпного посуду третьої чверті І тис. н. е. та антропозооморфну фібулу. Знахідка зберігається у фондах Комсомольського історико-краєзнавчого музею (Супрунен-ко, Мироненко, Сидоренко 2007, арк. 37-38; Супруненко, Мироненко, Лямкін, Сидоренко 2008, с. 91-92; Супруненко, Шерстюк 2009, с. 79, рис. 101).

Щиток бронзової антропозооморфної фібули прикрашений чотирма концентричними колами, а в основі заокругленої ніжки — трьома меншими концентричними заглибленнями. На зворотному боці фібула має виступ із рештками утримувача застібки та вісь для голки, що не збереглася. Довжина фібули 5,9 см, ширина щитка — 2,4 см, ширина ніжки — 1,6 см, товщина щитка — 1,5-2,5 мм (рис. 2, 2).

Цей екземпляр належить до простих антропозооморфних фібул Родінкова/тип І.2.А і відноситься до пізніх екземплярів (Родинкова 2006, с. 46).

Знахідки складних антропозооморфних фібул Родінкова/тип ІІ.2
 Рис. 3. А. Знахідки складних антропозооморфних фібул Родінкова/тип ІІ.2: 1—12 — Пастирське городище; 13 — південь Київської губернії; 14 — Любівка; 15 — Черкаський повіт; 16 — Тимченки (уроч. Таранцево); 17 — Черкаський чи Чигиринський повіти; 18 — Тростянець; 19 — Дежки.
Б. Карта поширення (чорним кольором відмічені місця знахідок, які точно невідомі): 1 — Малий В’язівок; 2 — Пастирське городище; 3 — Тростянець; 4 — Дежки; 5 — Тимченки (уроч. Таранцево); 6 — Любівка; 7 — район Черкаського повіту; 8 — південь Київської губернії; 9 — Стеблів; 10 — Кочетокський могильник (уроч. Сороков яр); 11 — району Чигиринського повіту

Повних аналогій цьому виробу знайти не вдалося2. Однак найближчі за формою фібули виявлені на о. Кизлевому (Бодянский 1960, с. 276, рис. 4, 1), у Журавці Вільшанській (Обломский 1998, рис. 4, 20; 2010, рис. 65, 20), Райках, Хмільній (Корзухина 1996, с. 352, 357, табл. 87, 1, 2), Постав-Муках (Авенариус 1896, с. 178-185; Корзухина 1996, с. 394, табл. 87, 9), Григорівці (Родинкова 2006, с. 158, рис. 10, 8) та в Курилівському скарбі (Родинкова 2010, с. 80-81, рис. 2, 1, 3) в Подніпров’ї; з могильників Скелясте, склеп 406 (Веймар, Айбабин 1993, с. 95, рис. 66, 5) та Лучисте, склеп 268 (Айбабин, Хайрединова 2008, рис. 12, 12а) та поховання 3 шару 2 склепу 65 в Криму 3 (Айбабин, Хайрединова 2014, с. 100, табл. 137, 15; рис. 4, А).

2 Схожа фібула, що начебто виявлена в Черкаській обл., представлена у виданні КСАН (номер каталогу 6-3-40) (Бажан 2011а, с. 58).
3 Знахідку з Воробійні О.О. Щеглова відносить до Родін-кова/тип 1.2. (варіант А чи В) (Щеглова 2008, с. 110). Однак зазначає, що найближча аналогія походить із Трубчевського скарбу (Приходнюк, Падин, Тихонов 1996, с. 81, рис. 3, 4). Водночас остання належить до Родінкова/тип 1.1.А. (Родинкова 2006а).

В.Є. Родінкова відмітила, що цей тип фібул рівномірно поширений у Подніпров’ї (Родинкова 2006, с. 47). Знахідка з Павлівки потрапляє в середину регіону концентрації таких фібул (рис. 4, Б). Звісно, нова знахідка збагачує наші уявлення про еволюцію цих прикрас, чим і заслуговує на особливий інтерес.

Пальчасті фібули з Шедієвого

Знахідки раннього середньовіччя були виявлені на пам’ятці в 2011 р. на краю мису другої тераси лівого берега р. Орель в уроч. Ігнатівка, навпроти с. Шедієве Новосанжарсько-го р-ну Полтавської обл. Місцезнаходження тяжіє до виступу мису, заввишки 5,0-7,0 м над рівнем заплави. На пам’ятці, площа якої становить 70 x 160 м, виявлено матеріали пізньозарубинецького типу (Супруненко, Кула-това 2011, с. 326-327; Кулатова, Супруненко 2013, с. 98), а також окремі фрагменти ліпної кераміки пеньківської культури (Володарець-Урбанович, Супруненко, Кулатова 2012, с. 365-366). Знахідки передані до Полтавського краєзнавчого музею.

Знахідки простих антропоморфних фібул Родінкова/тип І.2.А
Рис. 4. А. Знахідки простих антропоморфних фібул Родінкова/тип І.2.А: 1 — о. Кизлевий; 2 — Журавка Вільшанська; 3 — Лучисте, склеп 268; 4 — Скелясте, склеп 406; 5 — Григорівка; 6 — Хмільна; 7 — Райки; 8 — Постав-Муки; 9-10 — Курилівка.
Б. Карта поширення: 1 — Павлівка; 2 — о. Кизлевий; 3 — Журавка Вільшанська; 4 — Хмільна; 5 — Райки; 6 — Постав-Муки; 7 — Григорівка; 8 — Курилівка; 9 — Скелясте; 10 — Лучисте

Серед прикрас епохи раннього середньовіччя виявлено дві пальчасті фібули.

1. Фібула дніпровського типу — вилита з мідного сплаву, з дугою із зображеннями восьми пташиних голівок і з шестикутною ніжкою з увігнутими боковими сторонами. Прикрашена циркульним орнаментом. Зі зворотного боку частково збереглися петлі від приймача. Загальна довжина — 9,1 см, ширина голівки — 4,0 см, найбільша ширина ніжки — 2,2 см. Інвентарний номер — ПКМ 87328, А 13148 (рис. 2, 3).

Застібка належить до фібул з дугою із пташиних голів, підтипу семиголових, серії Б та варіанта Майорки за В.Є. Родінковою (Родинкова 2004, с. 234—235). Аналогії представлені знахідками з балки Майорка (Корзухина 1996, с. 421, табл. 109, 5), Козіївсько-Новоодеського скарбу (там само, табл. 47, 3) та Кузьмінсько-го могильника, поховання 7 (там само, с. 418, табл. 107, 4; рис. 5, А). Варто зауважити, що нова фібула виявлена приблизно посередині між балкою Майорка та місцезнаходженням Козіївсько-Новоодеського скарбу (рис. 5, Б).

2. Фрагмент литої фібули з мідного сплаву дніпровського типу, прикрашеної циркульним орнаментом. Зі зворотного боку є повздовжній нервюр та одне вушко для кріплення пружини голки. Розміри уламка — 3,6 x 3,7 см. Інвентарний номер — ПКМ 87329, А 13149. На жаль, визначити тип застібки не можна (рис. 2, 4).

Фібули з Засулля-Мгару

Навесні та влітку 2011 р. Полтавська експедиція ДП НДЦ «ОАСУ» Інституту археології НАН України за участю співробітників ЦОДПА провела археологічні обстеження на ділянці розширення з днопоглибленням існуючої водойми та тимчасового складання ґрунту під час реконструкції автомобільної дороги Київ— Харків—Довжанський (197-213 км) напроти с. Засулля, на території Лубенського р-ну Полтавської обл. на загальній площі 20,0 га (Сидоренко, Супруненко 2011, с. 400-402; Супруненко 2012, с. 131).

Знахідки фібул з каймою із пташиних голів, підтипу семиголових, серії Б та варіанта Майорки за В.Є. Родінковою Знахідки простих антропоморфних фібул Родінкова/тип І.1
Рис. 5. А. Знахідки фібул з каймою із пташиних голів, підтипу семиголових, серії Б та варіанта Майорки за В.Є. Родінковою: 1 — балка Майорка; 2 — Козіївка-Нова Одеса; 3 — Кузьмінське, поховання 7.
Б. Карта поширення: 1 — Шедієво; 2 — балка Майорка; 3 — Козіївка-Нова Одеса; 4 — Кузьмінське
 Рис. 6. А. Знахідки простих антропоморфних фібул Родінкова/тип І.1: 1 — балка Яцева; 2 — Градизьк; 3-4 — Велика Круча.
Б. Карта поширення фібул: 1 — Засулля-Мгар; 2 — балка Яцева; 3 — Градизьк; 4 — Велика Круча

У процесі роботи було обстежено поселення та ґрунтовий могильник в уроч. Дубина І, відкриті ще наприкінці 1980-х рр. Вони займають піщане дюноподібне підвищення в заплаві, що має округлу форму, абсолютну висоту 90,8 м і здіймається на 2,2-2,8 м над літнім рівнем води в навколишніх старицях р. Сула на її лівому березі. Виявлено металеві вироби, зокрема три фібули, та кілька фрагментів ліпної кераміки пеньківської культури. Знахідки передані до Полтавського краєзнавчого музею.

1. Частина голівки бронзової антропозооморфної литої фібули зі збереженим виступом голови стилізованої вухатої тварини зверху та двома циркульними заглибленими прикрасами в основі. Виріб має зі зворотного боку дві трапецієподібні петлі для кріплення осі пружини з круглими отворами із залишками самої залізної пружини. Довжина уламка — 4,3 см, реконструйована ширина голівки у верхній частині — 3,8 см (реальна — 3,3 см), ширина голівки в основі — 2,7 см. Відстані між петлями по осі пружини — 1,1 см, ширина спинки — 0,7 см. Інвентарний номер — ПКМ 86920, А 13080 (рис. 2, 5).

Через фрагментованість знахідки досить важко визначити, до якого типу вона належить — скоріш за все, до простих антропозоо-морфних фібул Родінкова/тип І.2. (Родинкова 2006, с. 46). Зокрема, найближчі аналогії походять із балки Яцева (Бодянский 1960, рис. 1, 8), Градизька (Кракало 2002, с. 86, рис. 2, 2) та Великої Кручі4 (Головко 2012, с. 106-107, рис. 2, 2, 3; рис. 6).

4 Ознайомитися зі знахідками з Великої Кручі не вдалося через те, що вони зберігаються у приватній колекції (Головко 2012, с. 106-107). Висловлюю вдячність І.В. Головку за надану інформацію.

2. Прогнута підв’язна залізна широкоплатівкова фібула з пластівчастим корпусом із округленим виступом ніжки, збереженим приймачем і частиною голки. На спинці та ніжц є шість нерівномірно розташованих циркульних заглиблень. Довжина фібули — 6,6 см ширина щитка у верхній частині — 2,1 см максимальна ширина ніжки — 2,1 см, ширина пружини — 1,7 см, товщина спинки — 0,2 см Інвентарний номер — ПКМ 86919, А 13079 (рис. 2, 6).

Застібка належить до широкоплатівкових фібул Гавритухін/тип 2б (Гавритухин 1996, с. 39; 2010). Аналогічні фібули виявлені на пеньківських і колочинських пам’ятках: Волоське (Бодянский 1960, с. 274-276), Богодухово (Гавритухин 1996, с. 36-40), Меджибіж-Рибгосп (Овчинников, Погорілець, Панікарський 2011, с. 251-252; Погорілець, Панікарський 2012, с. 287-288), Мохнацькому похованні (Аксенов, Бабенко 1998, с. 111-122), у Гапонівському (Гав-ритухин, Обломский 1995, с. 145), Козіївсько-Новоодеському (Корзухина 1996, с. 397-402, 395-397) та Колосківському скарбах (там само, с. 418-420), а також на Щербинському городищі дьяковської культури (Розенфельд 1982, с. 78, рис. 18, 1; рис. 7; Кренке 2014, с. 348).

3. Уламок щитка бронзової пальчастої литої фібули зі збереженими п’ятьма пальчастими виступами, прикрашеними двома рельєфними крапками-перлинами, невеликим на-півовальним щитком із двобічними рельєфними волютами, оточеними тонким рельєфним валиком, вигнутою назовні двоскатою дужкою, канельованою неглибокими прямими вертикальними заглибинами. На зворотному пласкому боці фібули є рештки петлі для кріплення осі пружини. Довжина уламка — 3,7 см, ширина голівки з пальчастими виступами — 4,3 см, ширина щитка в основі — 2,6 см, ширина спинки — 1,1 см, довжина — 1,2 см. Інвентарний номер — ПКМ 86921, А 13081 (рис. 2, 7).

Знахідка належить до групи керченських пальчастих фібул — тип Керч, підгрупа А, вид IV, підвид IVв, варіант 4 або підвид IVа, варіант 3 за Х. Кюном (Засецкая 1998, с. 406-407).

Подібні фібули у Східній Європі виявлено на Боспорському могильнику, поховання 13-1904 р. та випадково знахідено в Керчі (Засец-кая 1998, кат. № 92; Минасян 1998, с. 485), зафіксовано в Ігрені (Корзухина 1996, табл. 108, 2), у похованні біля с. Березівка (Данилевич 1905, с. 411-433; Корзухина 1996, табл. 59, 1) та Кидановці в Середньому Подніпров’ї (Корзухина, 1996 табл. 80, 1), на городищі Спас-Перекша у Верхньому Подніпров’ї (Амброз 1970, с. 74; Корзухина 1996, табл. 107, 2; Ахмедов 2014, с.159-160, рис. 12; рис. 8). Слід відмітити, що М.М. Казанський знахідку з Березівки виділяє в окрему серію «Березівка» і вважає її приналежною до германських пальчастих фібул дунайського походження (Казанский 2014, с. 192-193, рис. 6). Знахідка з поховання 13 Боспорського некрополя датується кінцем V - першою половиною VI ст. (Засецкая 1998, с. 451).

Ця знахідка засвідчує зв’язок Середнього Подніпров’я та Дніпровського Лівобережжя з Кримом. Зокрема, за спостереженнями І.О. Гавритухіна, знахідки пальчастих фібул боспорського виробництва VI-VII ст. зосереджені в Подніпров’ї в районі Дніпровських порогів і Канева-Черкас. Він припускає, що це пов’язано з компактним проживанням вихідців із Боспору — торговців чи якихось мігрантів (Гавритухин 1997, с. 29-30; 2010а, с. 31). А нова знахідка тяжіє до Канево-Черкаського регіону (рис. 8).

Пальчаста фібула з Батьків

Знахідка походить із західної округи Більського городища, із території невеликого мисоподібного виступу плато на лівому березі р. Сухої Груні, неподалік від поселення пізньоримського часу та наступних епох в уроч. Мамраї (Мамрої), поблизу с. Батьки Зіньківського р-ну на Полтавщині (Супруненко, Тітков 2012, с. 111). Зберігається у фондах Історико-культурного заповідника «Більськ».

Уламок щитка п’ятипальчастої литої бронзової фібули з пласким щитком та пальчастими виступами, три з яких втрачені. Профільоване звуження дужки вкрите вертикальними валиками. На звороті наявні виступи пошкоджених петель для кріплення осі та пружини. Збережена довжина уламка — 3,1 см, ширина щитка — 4,3 см, товщина виробу — 0,1-0,3 см. Інвентарний номер — КВ-654, А-360 (рис. 2, 8).

Знахідки широкоплатівчастих фібул типу Гавритухін/тип 2б Знахідки пальчастих фібул типу Керч, підгрупа А, вид IV, аналогії знахідці із Засулля-Мгару
 Рис. 7. А. Знахідки широкоплатівчастих фібул типу Гавритухін/тип 2б: 1 — Богодухів; 2 — Волоське; 3 — Гапонове; 4—5 — Козіївка-Нова Одеса; 6 — Меджибіж-Рибгосп; 7 — Мохнач; 8 — Ігрень-Підкова; 9 — Колоскове. Б. Карта поширення: 1 — Засулля-Мгар; 2 — Богодухів; 3 — Волоське; 4 — Гапонове; 5 — Козіївка-Нова Одеса; 6 — Меджибіж-Рибгосп; 7 — Мохнач; 8 — Колоскове; 9 — Ігрень-Підкова  Рис. 8. А. Знахідки пальчастих фібул типу Керч, підгрупа А, вид IV, аналогії знахідці із Засулля-Мгару: 1 — Керч; 2 — Спас-Перекша; 3 — Киданівка; 4 — Березівка; 5 — Ігрень. Б. Карта поширення: 1 — Засулля-Мгар; 2 — Керч; 3 — Спас-Перекша; 4 — Киданівка; 5 — Березівка; 6 — Ігрень

Знахідка належить до малих пальчастих фібул Гавритухін/тип Пергамон — Бухарест — оз. Тей, підтип неорнаментованих, серія А (Гавритухин 1991). На жаль, визначити варіант (Селіште чи Черкеський Бишкин) не можна через фрагментованість фібули, так як визначальною є форма ніжки (Родинкова 2010а, с. 265-267, рис. 6, 7; Рябцева 2005, с. 360-362). Єдина відмінність нової знахідки від інших виробів — вертикальні валики на дужці.

Зокрема, до варіанта Селіште належать знахідки з Селіште (Рафалович, Лапушнян 1974, с. 110-147, рис. 9, 2), Ігрені (Гавритухин 1991, с. 130, табл. IБ, 7) та Пастирського городища (Приходнюк 2000, с. 50, рис. 1, 2). До варіанта Черкеський Бишкин належать фібули з Черкеського Бишкину (Гавритухин 1991, с. 130, табл.  IБ, 8; Корзухина 1996, с. 420, табл. 107, 9), з городища Нікодімове (Седзїн 1994, с. 128-132, рис. 1, 3) та Пастирського (Калитинский 1928, с. 291, табл. XXXYII, 53; Гавритухин 1991, с. 130, табл. IБ,  6а; Корзухина 1996, с. 379, табл. 28, 6). Також як своєрідну аналогію можна назвати знахідку з могильника Серата-Монтеору (номер поховання не встановлено) (Гавритухин 1991, с. 131, табл. ІБ, 4; Корзухина 1996, с. 426, табл. 97, 14), належність якої визначається лише на рівні підтипу неорнаментованих (рис. 9).

Слід зазначити, що малі пальчасті фібули складають значний масив жіночих слов’янських прикрас у Середньому Подніпров’ї та Дніпровському Лівобережжі (див. каталог: Гавритухин 1991; Родинкова 2010а, с. 266; Родинкова 2011, с. 253-255). Їхня фактична відсутність у скарбах першої хронологічної групи вказує на той факт, що такі прикраси побутували до випадіння скарбів. Виключення складають лише Великобудівський (Горюнова 1987; 1992; Горюнова, Родинкова 1999) та Курилівський скарби (Родинкова 2010) та Пастирське городище (Приходнюк 2000) — обидва скарби належали ювелірам, а на городищі зафіксовані сліди ювелірного виробництва, тому не виключено, що прикраси могли бути призначеними для переплавки (вже вийшли з ужитку).

Фібули, знайдені біля с. Ковалі

У 2014 р. співробітник ЦОДПА В.В. Шерстюк вилучив у скарбошукачів низку речей, зокрема фрагменти двох фібул раннього середньовіччя, які походять з околиць с. Ковалі Хорольського р-ну Полтавської обл. Знахідки планується передати до Полтавського краєзнавчого музею.

1. Уламок верхньої частини бронзової фібули з ледь помітними трьома «пальцевими» відростками з пласким щитком. Краї щитка нерівні (напівфабрикат?). Виріб після відливки не обточений (заготівка), не зняті напливи металу. Профільована дужка звужена. На фібулі зі зворотного плаского боку є рештки петлі для кріплення осі пружини та залишки голки(?). На щитку та звуженій спинці виявлено сліди тесання грабіжниками, які намагалися з’ясувати, з якого металу виготовлена знахідка. Розміри щитка — 3,4 x 2,3 см, загальна довжина виробу — 4,6 см, ширина ніжки — 1,5 см (рис. 2, 9).

Подібні фібули більшість дослідників відносять до перехідного типу від двопластинчатих до пальчастих.

Зокрема, масивна бронзова фібула з більш вираженими «пальцевими» відростками походить із поселення Теремці, житло 14 (рис. 10, А, 1). В.Д. Баран відносить цю знахідку до перехідного типу від двопластинчатих до пальчастих і датує її першою половиною V ст. (Баран 2008, с. 56, рис. 6, 20; 2008а, с. 24, рис. 18, 16). Є.Л. Гороховський вважає цю фібулу трипальчастою і датує приблизно другою половиною V ст. (Гороховський 1999б, с. 11-14). На думку М.Б. Щукіна та О.В. Шарова, ця знахідка належить до двопластинчастих з трьома кнопками на головці (Щукин, Шаров 2000, с. 381). І.О. Гавритухін припускає, що теремцівська фібула тотожна зі двопластинчатими фібулами Амброз/варіанта ІАА (Амброз 1966, с. 81- 82) і датує її серединою v ст. (Гавритухин 2005, S. 405-406).

Досить близькою до теремцівської знахідки є позолочена фібула з могильника Веймар, поховання 1 (Німеччина), що належить до південнорусько-дунайського типу й побутує приблизно в IV/V ст. (Bohn-Blancke 1973, S. 342, F. 59).

Ще одна подібна знахідка походить із Керчі (Айбабин 1990, рис. 10, 9; Гороховський 1999, с. 71) та більш-менш схожі з Херсонеса (Казанский 2006, рис. 6, 3, 4; рис. 10, А, 2-4).

Знахідки малих пальчастих фібул Гавритухін/тип Пергамон - Бухарест — оз. Тей, підтип неорнаментованих, серія А Знахідки перехідних фібул від двопластинчатих до пальчастих
 Рис. 9. А. Знахідки малих пальчастих фібул Гавритухін/тип Пергамон - Бухарест - оз. Тей, підтип неорнаментованих, серія А: 1 — Селіште; 2 — Ігрень; 3 — Пастирське городище; 4 — Черкаський Бишкин; 5 — Нікодімове; 6 — Пастирське городище; 7 — Серата—Монтеору. Б. Карта поширення. Умовні позначення: I — знахідка з Батьків; II — знахідка з Серата-Монтеору; III — варіант Селіште; IV — варіант Черкаський Бишкин. 1 — Батьки; 2 — Селіште; 3 — Ігрень; 4 — Пастирське городище; 5 — Черкаський Бишкин; 6 — Нікодімове; 7 — Серата-Монтеору Рис. 10. А. Знахідки перехідних фібул від двопластинчатих до пальчастих: 1 — Теремці; 2 — Керч; 3-4 — Херсонес; 5 — Бачул-аул; 6 — Чегем. Б. Карта поширення: 1 — Ковалі; 2 — Теремці; 3 — Керч; 4 — Херсонес; 5 — Бачул-аул; 6 — Чегем

Подібні вироби відомі і в Центральному Передкавказзі та на Північно-Східному Кавказі — Чегем та Бачил-аул (рис. 10, А, 5, 6). За класифікацією А.В. Мастикової, такі вироби належать до категорії місцевих дереватів двопластинчастих фібул східногерманської традиції, що мають напівкруглу голівку (що часто має три виступи — деградовані «пальці») та ромбічну, розширену у верхній і середній частині ніжку. Хронологія цих прикрас вкладається у період від середини V - до середини VI ст. (Мастыкова 2009, с. 54-55).

2. Щиток двопластинчастої фібули. Відлитий разом з імітаціями декоративних кнопок. Усього їх було п’ять. Збереглися лише дві — одна зверху (велика, циліндрична) та одна зверху з лівого боку (маленька, циліндрична). Сліди орнаменту, виявлені на місцях з’єднання дужки, імітують накладні пальметки. Зі зворотного боку залишки двох петель для кріплення залізної голки. Розміри уламка — 4,8 x 4,8 см, розміри щитка — 3,0 x 4,1 см, довжина збереженої частини дужки — 0,9 см (рис. 2, 10).

У Середньому Подніпров’ї та Дніпровському Лівобережжі подібні вироби виявлені на поселенні Новоселиця (Приходнюк, Петраускас 1999, с. 178-180, рис. 4, 22) та в складі скарбу Суджа-Замостьє (2 екз.) (Кашкин, Родинкова 2010, рис. 5; рис. 11)5.

5 Слід відмітити, що у виданнях КСАН подібні фібули нерідко трапляються з різних куточків України: Полтавська, Кіровоградська, Харківська, Сумська, Тернопільська, Черкаська, Запорізька, Вінницька області та Крим (Бажан 2011, с. 92, 93; 2011а, с. 90, 91; 2012, с. 112-115; 2013, с. 39, 48, 49).

Через незначну кількість знахідок таких виробів історіографія їх дослідження вкрай обмежена6. Зокрема, О.М. Приходнюк першу подібну фібулу з Новоселиці (рис. 11, А, 3) датував VII ст. і відносив до групи двопластичних фібул типу Суук-Су та, судячи за реконструйованою загальною довжиною знахідки, підваріанта 3 за А.К. Амброзом (довжина від 9 до 18 см) (Амброз 1988, с. 7). Однак відзначав, що цей екземпляр має голівку з рівновертикальними краями (Приходнюк, Петраускас 1999, с. 178- 180, рис. 4, 22).

6 Через вкрай обмежені дані досить складно визначити прототипи цих фібул та й це виходить за межі даної роботи. Однак як своєрідну аналогію слід вказати знахідку фібули з могильника Дуратон, поховання 66 (Гавритухин 2010б, с. 519-520, рис. 4, 1).

І.О. Гавритухін виділяє такі знахідки (з Новоселиці та з приватної колекції, що походить із району с. Гайдари Харківської обл. ) в серію «Новоселиця». Ці вироби імітували двопластинчасті екземпляри, і дослідник датує їх у межах другої половини V ст. (Гавритухин 2007, с. 30).

Знахідки фібул серії «Новоселиці»
Рис. 11. А. Знахідки фібул серії «Новоселиці»: 1 — Суджа-Замостьє; 2 — Гайдари; 3 — Новоселиця. Б. Карта поширення: 1 — Ковалі; 2 — Новоселиця; 3 — Гайдари; 4 — Суджа-Замостьє

В.Є. Родінкова прототипами знахідок зі скарбу Суджа-Замостьє (рис. 11, А, 1) вважає вироби з Північно-Східного Причорномор’я, можливо, району Дюрсо (Кашкин, Родинкова 2010, с. 86), де двопластинчасті фібули з близькими за формою щитками побутують до VI ст. (Дмитриев 1982; 2003, табл. 80, 8-10; Амброз 1982). У складі скарбу, що належить до першої хронологічної групи за О.О. Щегловою (Родинкова, Кашкин 2010, с. 86), виявлено також низку речей, що побутують до періоду формування самого убору скарбів. Це — прямокутні накладки, прикрашені рельєфними пірамідками, що датуються VI ст. (Амброз 1970) чи навіть другою половиною/кінцем V ст. (Гавритухин, Обломский 1996, с. 143; Ахмедов, Казанский 2004, с. 176, 177) та пластинчастий головний вінчик або шийна гривня, що належить до кола прикрас виїмчастих східноєвропейських варварських емалей (Левада 2010, с. 562-568; Marten 2011).

* * *

Роль фібул у костюмі надзвичайно важлива (Кропотов 2009, с. 5-17; 2010, с. 15-30). Однак для слов’янських старожитностей усі реконструкції вбрання (Гавритухин, Щеглова 1996а, рис. 57; Винокур 1997, рис. 51; Аксенов, Бабенко 1998, рис. 5; Щеглова 1999) залишаються на рівні гіпотетичних (Доде 2005)7. Тим не менш, нові знахідки збагачують наші уявлення про типологічне розмаїття, еволюцію та ареали знахідок і допомагають виявити напрями торговельних та економічних зв’язків, шляхів міграцій, виділити окремі культурно-історичні області. Крім того, вони важливі як вироби стародавнього мистецтва (Скиба 2010; 2012), відображають етапи духовного розвитку населення та особливості його вірувань (Рыбаков 1953; 1987; Чаусидис 1999; 2003; 2010; Chausidis 2012). Хронологія більшості виробів, розглянутих у роботі, вкладається в період VI - початку VIII ст. — від початку формування убору першої хронологічної групи скарбів до випадіння скарбів другої групи. Лише знахідки з Ковалів побутують у V - на початку VI ст.

7 Окрім Данчень, поховання 280 (Рафалович 1986, табл. XIV, XV; Щеглова 1999, рис. 6).

 

 

 

Автор: Володарець-Урбанович Я.В. Фібули V - першої половини VIІI ст. з Полтавщини (знахідки початку 2000-х років) // Археологія, 2015, № 3. Переклад на російську муову розміщено тут.


 
загрузка...